стовпчик

СТО́ВПЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2.

На довгих шнурах, причеплених до стовпчиків, теліпаються колоритні спідниці, .. жупани, піджаки, чемерки, козачини (І. Нечуй-Левицький);

Обіпершись на різьблений стовпчик ґанку, стояв Кутень (М. Зарудний);

Вітер шугнув убік, зігнав з дороги стовпчик пилюки (С. Журахович);

В смужку нещільно причинених дверей, пробивався стовпчик зеленого світла (І. Микитенко);

* Образно. – Куди б людину не закинула доля, вона всюди натрапить на свій стовпчик, за який зачепиться (Ю. Мокрієв).

2. Купа складених один на одний предметів.

На столі перед економом лежить стосик паперів, пачка і стовпчики грошей (М. Стельмах);

Складала [Литвиниха] стовпчиками срібляники й мідяки (С. Добровольський).

3. Маса речовини, яка вміщена в довгу вузьку посудину і набула її форми.

Висота стовпчика ртуті [в барометрі] показує величину атмосферного тиску (з навч. літ.);

Ртутний стовпчик вище нуля завдає чимало клопоту любителям лижні (з газ.).

4. Те саме, що стовпе́ць 2.

Написав [журналіст] одним духом замітку на цілі два газетні стовпчики (В. Самійленко);

На аркуші з школярського зошита .. стояли стовпчики арифметичних прикладів (Ю. Збанацький).

5. Частина маточки між приймочкою і зав'яззю в квітці.

Маточка [квітки льону-довгунця] складається з п'ятигніздої зав'язі і п'ятьох стовпчиків з приймочками (з наук. літ.).

6. Вузька нитяна смужка, що утворюється під час в'язання, вишивання і розділяє дірочки.

Від .. неточних рухів кисті руки і крючка петлі і стовпчики виходять різної величини (з навч. літ.).