сторукий
СТОРУ́КИЙ, а, е.
Який має сто або багато рук.
– Чом я не сторукий? (Т. Шевченко);
Знову вся сторука юрба кидалася довбати й кришити породу (Д. Ткач);
* Образно. Яблуні сторукі .. крекчуть під центнерами антонівки, шафранки, кальвіля (Ю. Яновський);
// перен. Який може багато зробити, встигнути і т. ін.
– Понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб росло. Тоді я сторукий (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторукий — стору́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- сторукий — -а, -е. Який має сто чи багато рук. || перен. Який може багато зробити, встигнути тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторукий — СТОРУ́КИЙ, а, е. Який має сто або багато рук. — Чом я не сторукий? (Шевч., І, 1951, 115); Знову вся сторука юрба кидалася довбати й кришити породу (Ткач, Плем’я.., 1961, 116); *Образно. Яблуні сторукі.. Словник української мови в 11 томах
- сторукий — Сторукий, сторучний, -а, -е Сторукій. Батьку, брате! чом я не сторукий? Шевч. Тисячі свічок палали в сторучних лихтарах. Стор. МПр. 74. Словник української мови Грінченка