1. Словник української мови в 11 томах

сторукий

СТОРУ́КИЙ, а, е. Який має сто або багато рук.

— Чом я не сторукий? (Шевч., І, 1951, 115);

Знову вся сторука юрба кидалася довбати й кришити породу (Ткач, Плем’я.., 1961, 116);

*Образно. Яблуні сторукі.. крекчуть під центнерами антонівки, шафранки, кальвіля (Ю. Янов., II, 1954, 179);

// перен. Який може багато зробити, встигнути і т. ін.

— Понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб росло. Тоді я сторукий (Довж., І, 1958, 285).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторукий — стору́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сторукий — СТОРУ́КИЙ, а, е. Який має сто або багато рук. – Чом я не сторукий? (Т. Шевченко); Знову вся сторука юрба кидалася довбати й кришити породу (Д. Ткач); * Образно. Яблуні сторукі .. крекчуть під центнерами антонівки, шафранки, кальвіля (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. сторукий — -а, -е. Який має сто чи багато рук. || перен. Який може багато зробити, встигнути тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сторукий — Сторукий, сторучний, -а, -е Сторукій. Батьку, брате! чом я не сторукий? Шевч. Тисячі свічок палали в сторучних лихтарах. Стор. МПр. 74. Словник української мови Грінченка