1. Словник української мови в 11 томах

сторуко

СТОРУ́КО. Присл. до стору́кий.

*Образно. Пітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Епік, Тв., 1958, 166);

Весняним, шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (Цюпа, Три явори, 1958, 75).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторуко — стору́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сторуко — СТОРУ́КО. Присл. до стору́кий. * Образно. Пітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Г. Епік); Весняним, шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  3. сторуко — Присл. до сторукий. Великий тлумачний словник сучасної мови