1. Словник української мови у 20 томах

сторуко

СТОРУ́КО.

Присл. до стору́кий.

* Образно. Пітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Г. Епік);

Весняним, шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторуко — стору́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сторуко — Присл. до сторукий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сторуко — СТОРУ́КО. Присл. до стору́кий. *Образно. Пітер.., наче зібравши всі сили, сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Епік, Тв., 1958, 166); Весняним, шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця (Цюпа, Три явори, 1958, 75). Словник української мови в 11 томах