1. Словник української мови у 20 томах

стрибнути

СТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до стриба́ти 1–3, 5.

Ціпок засвистів у повітрі, корова стрибнула й побігла далі (М. Коцюбинський);

Карпо стрибнув і, не здержавшись, покотивсь у яр (Панас Мирний);

Вона довго шукала хвіртки, а не знайшовши, відступила крок і стрибнула через живопліт (Ю. Смолич);

Марко загримав котелком об бильця, сполохано озираючись навколо, чи не стрибне псюра з будки (Григорій Тютюнник);

Іван Глиб стрибнув у висоту на 1 м 55 см (з газ.);

Аж побілів Євген від самої думки стрибнути з кручі в Дніпро (О. Донченко);

– Звідки це ви, дівчата? – З буряків їдемо. Отут були в радгоспі, – це кирпатенька, найбідовіша мовила. А очима стрибнула з парубкового обличчя на будьонівку його (А. Головко);

Стрибнув уже сонячний зайчик на піч... (І. Нехода);

Вагон стрибнув кілька разів по шпалах і спинився (Я. Качура);

Брови Степана Івановича гнівно стрибнули вгору (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибнути — стрибну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стрибнути — див. стрибати Словник синонімів Вусика
  3. стрибнути — [стриебнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. стрибнути — -ну, -неш, док. Однокр. до стрибати 1-3), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стрибнути — СТРИБА́ТИ (робити стрибок, стрибки), ПЛИГА́ТИ, СКАКА́ТИ, ЦИБА́ТИ, БРИКА́ТИ, ВИБРИ́КУВАТИ, ГО́ПАТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. — Док.: стрибну́ти, плигнути, плигону́ти підсил. скі́кнути, ско́чити. В чистім полі на роздоллі Молоде ягня стрибає (П. Словник синонімів української мови
  6. стрибнути — СТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до стриба́ти 1-3, 5. Ціпок засвистів у повітрі, корова стрибнула й побігла далі (Коцюб., І, 1955, 99); Карпо стрибнув і, не здержавшись, покотивсь у яр (Мирний, І, 1954, 246); Вона довго шукала хвіртки... Словник української мови в 11 томах
  7. стрибнути — Стриба́ти, -ба́ю, -єш, одн. в. стрибну́ти, -бну́, -не́ш гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати. Ном. № 11423. --------------- Стрибнути см. стрибати. Словник української мови Грінченка