1. Словник української мови у 20 томах

стрибунчик

СТРИБУ́НЧИК, а, ч.

Пестл. до стрибу́н 1.

[Пушинка (ще ніжніш):] Васюнчик, стрибунчик, цвіркунчик мій любий! Твоя Пушинка плакала. Промочила ніжки (І. Кочерга).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибунчик — стрибу́нчик іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. стрибунчик — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. стрибунчик — -а, ч. Пестл. до стрибун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрибунчик — СТРИБУ́НЧИК, а, ч. Пестл. до стрибу́н 1. [Пушинка (ще ніжніш):] Васюнчик, стрибунчик, цвіркунчик мій любий! Твоя Пушинка плакала. Промочила ніжки (Коч., II, 1956, 49). Словник української мови в 11 томах