1. Словник української мови у 20 томах

стрибуха

СТРИБУ́ХА, и, ж.

Жін. до стрибу́н 1.

У сінях загупало, брязнула клямка, зайшов Федір. – А ти, Настуню, вже тут? Ну, що принесла там, стрибухо? (Ю. Збанацький);

По-молодому, ніби тільки сьогодні народились на світ, виростали пагорки, в перспективі лягаючи пагорок на пагорок, – і ось на одному з них оця сама стрибуха, оце чортеня, пасе кіз (М. Івченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрибуха — стрибу́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. стрибуха — -и. Жін. до стрибун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стрибуха — СТРИБУ́ХА, и, ж. Жін. до стрибу́н 1. У сінях загупало, брязнула клямка, зайшов Федір. — А ти, Настуню, вже тут? Ну, що принесла там, стрибухо? (Збан., Сеспель, 1961, 345). Словник української мови в 11 томах