струснути

СТРУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без дод.

Однокр. до стру́шувати.

Днювальний пошукав на полиці й витяг товстенну біблію з напіввіддертою оправою, струснув з неї на порозі цілу хмару пилюки і подав Тарасу Григоровичу (З. Тулуб);

Один з чоловіків .. підвівся з лави, підняв з долу свиту, струснув (Панас Мирний);

Взяв [дід Маркіян] граблі, сінце з-під яблунь вигрібає; покуштує малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево; струсне грушу (С. Васильченко);

Сніжний покров свій струснули спросоння дерева (Л. Первомайський);

Вже на березі Замфір підняв цигана догори, аж той забовтав ногами в повітрі, струснув ним і кинув на дорогу (М. Коцюбинський);

Підійшла [Педоря] до столу, вийняла з-під поли пляху [пляшку] горілки і, струснувши нею над світлом, скрикнула: – Самий смак! (Панас Мирний);

Щоб ртуть знову ввійшла в резервуар, треба термометр добре струснути (з навч. літ.);

Антін нетерпляче струснув плечима і тим рухом наче щось скинув із себе (М. Коцюбинський);

Ніна гордо струснула пишним волоссям (В. Собко);

Злість, переляк разом струснули немолоді кості вельможного пана, положили його на ліжко (Панас Мирний);

Раптом страшний вибух струснув будинок, де ми сиділи (Л. Смілянський);

Два постріли ляснули гучно, струснувши глухе тайгове повітря (О. Донченко).