струснути

СТРУСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до стру́шувати.

Днювальний пошукав на полиці й витяг товстенну біблію з напіввіддертою оправою, струснув з неї на порозі цілу хмару пилюки і подав Тарасу Григоровичу (Тулуб, В степу.., 1964, 31);

Один з чоловіків.. підвівся з лави, підняв з долу свиту, струснув (Мирний, І, 1949, 257);

Взяв [дід Маркіян] граблі, сінце з-під яблунь вигрібає; покуштує малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево; струсне грушу (Вас., II, 1959, 183);

Сніжний покров свій струснули спросоння дерева (Перв., З глибини, 1956, 261);

Вже на березі Замфір підняв цигана догори, аж той забовтав ногами в повітрі, струснув ним і кинув на дорогу (Коцюб., І, 1955, 212);

Підійшла [Педоря] до столу, вийняла з-під поли пляху [пляшку] горілки і, струснувши нею над світлом, скрикнула: — Самий смак! (Мирний, III, 1954, 214);

Щоб ртуть знову ввійшла в резервуар, треба термометр добре струснути (Фізика, II, 1957, 11);

Антін нетерпляче струснув плечима і тим рухом наче щось скинув із себе (Коцюб., II, 1955, 291);

Ніна гордо струснула пишним волоссям (Собко, Стадіон, 1954, 256);

Злість, переляк разом струснули немолоді кості вельможного пана, положили його на ліжко (Мирний, І, 1949, 369);

Раптом страшний вибух струснув будинок, де ми сиділи (Сміл., Сашко, 1957, 191);

Два постріли ляснули гучно, струснувши глухе тайгове повітря (Донч., II, 1956, 32).