1. Словник української мови у 20 томах

струхлий

СТРУ́ХЛИЙ, а, е, розм.

Дієпр. акт. до стру́хнути;

// у знач. прикм.

Струхлі пеньки давно вже залишилися позаду (Л. Первомайський);

Коли Бачура підійшов до високих струхлих воріт будинку, де жив гідротехнік, то відразу ж зрозумів, що достукатися йому тут нелегко (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струхлий — стру́хлий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. струхлий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. струхлий — СТРУ́ХЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до стру́хнути. Струхлі пеньки давно вже залишилися позаду (Перв., Дикий мед, 1963, 147); Коли Бачура підійшов до високих струхлих воріт будинку, де жив гідротехнік, то відразу ж зрозумів, що достукатися йому тут нелегко (Чаб., Тече вода.., 1961, 50). Словник української мови в 11 томах