1. Словник української мови у 20 томах

струхлявілий

СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до струхля́віти;

// у знач. прикм.

Єремія сів на колоду .. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (І. Нечуй-Левицький);

Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струхлявілий — струхля́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. струхлявілий — див. поганий; пухкий Словник синонімів Вусика
  3. струхлявілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхлявіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. струхлявілий — СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин.ч. до струхля́віти. Єремія сів на колоду.. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (Н.-Лев., VII, 1966, 124); Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Гуц., Скупана.., 1965, 262). Словник української мови в 11 томах