1. Словник української мови в 11 томах

струхлявілий

СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин.ч. до струхля́віти.

Єремія сів на колоду.. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (Н.-Лев., VII, 1966, 124);

Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Гуц., Скупана.., 1965, 262).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струхлявілий — струхля́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. струхлявілий — див. поганий; пухкий Словник синонімів Вусика
  3. струхлявілий — СТРУХЛЯ́ВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до струхля́віти; // у знач. прикм. Єремія сів на колоду .. Струхлявіла та спорохнявіла колода завалилась під ним (І. Нечуй-Левицький); Він сів на пеньок, струхлявілий і мокрий (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
  4. струхлявілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до струхлявіти. Великий тлумачний словник сучасної мови