стрілка

СТРІ́ЛКА, и, ж.

1. Зменш. до стріла́ 1.

Хлопчик якийсь із луком та із стрілкою націлявся з-за рожевих кущів (Марко Вовчок);

На широкому й високому чолі неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки: то чорніли тонкі довгі брови (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. – Куди тебе нечиста мати носить? – питаю погонича, – дорога пряма, як стрілка, а ти крутишся (О. Стороженко).

2. Тонка вузька пластинка з загостреним кінцем, яка обертається на осі і показує час, напрям і т. ін. на шкалі вимірювальних приладів.

Коли стрілка от-от мала торкнутись до чотирьох, задзвенів дзвінок, і жінка хутко побігла одчиняти двері (Леся Українка);

З одного і з другого боку від рубильників поблискували склом прилади із стрілками (О. Донченко);

Стрілка манометра йде до максимуму... (В. Еллан-Блакитний).

3. Знак для вказівки напрямку у вигляді риски, від кінця якої під гострим кутом відходять дві коротенькі рисочки.

– Ось наше “Л”, – сказав Чернишеві Козаков на велику літеру, що її хтось розгонисто накреслив.., поставивши стрілку на захід. – Значить, ідемо правильно (О. Гончар);

Стрілка з написом на стовпі, що стояв на розі, звеліла Варварі звернути в малу вуличку осторонь від дороги (Л. Первомайський);

// Візерунок у вигляді такої риски.

Панчохи з стрілками.

4. Безлисте тонке стебло рослини з суцвіттям угорі.

Перші проліски стрілкою ґрунт пробивають поволі (Л. Первомайський);

Молоді квіткові стрілки катрану діти залюбки їдять як смачну овоч (з наук.-попул. літ.);

// Вузький довгий пагін у рослин, з якого розвивається листок, колосок і т. ін.

Вітер теплий пригортається до свіжих стрілок трави (О. Копиленко);

Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками, готова скоро заколоситися (Г. Коцюба).

5. Пристрій для переведення трамвая чи поїзда з однієї рейкової колії на іншу.

Вагон похитується і сунеться тихо, лагідно, часом гуркочучи на стрілках (Олесь Досвітній);

На коліях є така стрілка, що за її допомогою .. направляють поїзд туди, куди йому треба (Л. Юхвід).

6. Місце роздвоєння в нижній частині копита.

– В борозного копита нікудишні .. А так, збоку, показують нічого. Стрілки треба розчистити (М. Стельмах).

7. Вузький довгий мис, що утворюється при злитті двох річок, а також піщана коса, намита прибоями.

Станіславська коса заходить далеко в море і кінчається там тоненькою пісковою стрілкою (Т. Масенко).

(1) Фосфори́чна стрі́лка – стрілка, вкрита фосфором.

Фосфорична стрілка на Стасевому годиннику ще не переповзла й сьомої вечора, як він вийшов з дому (Ю. Бедзик).

△ Ви́хід у стрі́лку (у тру́бку) див. ви́хід;

Іти́ (вихо́дити) / піти́ (ви́йти) в стрі́лку (в тру́бку) див. іти́;

(2) Магні́тна стрі́лка – тонкий ромбоподібний магніт, що вільно обертається навколо вертикальної осі й завжди звернений одним кінцем на північ.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

стрілка

Значення в інших словниках