стрілка
СТРІ́ЛКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до стріла́ 1.
Хлопчик якийсь із луком та із стрілкою націлявся з-за рожевих кущів (Вовчок, І, 1955, 145);
На широкому й високому чолі неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки: то чорніли тонкі довгі брови (Н.-Лев., III, 1956, 16);
*У порівн. — Куди тебе нечиста мати носить? — питаю погонича, — дорога пряма, як стрілка, а ти крутишся (Стор., I, 1957, 79).
◊ Як стрі́лка бі́гти (мча́ти, не́стися і т. ін.) — дуже швидко, стрімко бігти, мчати і т. ін.
Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (Котл., І, 1952, 88).
2. Тонка вузька пластинка з загостреним кінцем, яка обертається на осі і показує час, напрям і т. ін. на шкалі вимірювальних приладів.
Коли стрілка от-от мала торкнутись до чотирьох, задзвенів дзвінок, і жінка хутко побігла одчиняти двері (Л. Укр., III, 1952, 592);
З одного і з другого боку від рубильників поблискували склом прилади із стрілками (Донч., V, 1957, 160);
Стрілка манометра йде до максимуму… (Еллан, II, 1958, 10).
∆ Магні́тна стрі́лка див. магні́тний.
3. Знак для вказівки напрямку у вигляді риски, від кінця якої під гострим кутом відходять дві коротенькі рисочки.
— Ось наше «Л», — сказав Чернишеві Козаков на велику літеру, що її хтось розгонисто накреслив.., поставивши стрілку на захід. — Значить, ідемо правильно (Гончар, III, 1959, 10);
Стрілка з написом на стовпі, що стояв на розі, звеліла Варварі звернути в малу вуличку осторонь від дороги (Перв., Дикий мед, 1963, 101);
// Візерунок у вигляді такої риски.
Панчохи з стрілками.
4. Безлисте тонке стебло рослини з суцвіттям угорі.
Перші проліски стрілкою грунт пробивають поволі (Перв., І, 1958, 216);
Молоді квіткові стрілки катрану діти залюбки їдять як смачну овоч (По заповідних місцях.., 1960, 21);
// Вузький довгий пагін у рослин, з якого розвивається листок, колосок і т. ін.
Вітер теплий пригортається до свіжих стрілок трави (Коп., Як вони.., 1948, 13);
Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками, готова скоро заколоситися (Коцюба, Нові береги, 1959, 385).
Ви́хід у стрі́лку див. ви́хід;
Іти́ (йти, піти́, ви́йти ї т. ін.) у стрі́лку — про переважний ріст, розвиток стебла рослини за рахунок листків, коренеплода і т. ін.
Жито, призначене під зелений конвейєр, вже добре викущилось і починало йти у стрілку (Добр., Тече річка.., 1961, 189);
Посіяне росло. Сходи пішли в стрілку. Стрілки викинули колос (Дор., Не повтори.., 1968, 99);
У південних районах озиме жито вийшло в стрілку, добре розвиваються пшениця і всі ярі культури (Рад. Укр., 18.V 1957, 1).
5. Пристрій для переведення трамвая чи поїзда з однієї рейкової колії на іншу.
Вагон похитується і сунеться тихо, лагідно, часом гуркочучи на стрілках (Досв., Вибр., 1959, 212);
На коліях є така стрілка, що за її допомогою.. направляють поїзд туди, куди йому треба (Юхвід, Оля, 1959, 106).
6. Місце роздвоєння в нижній частині копита.
— В борозного копита нікудишні.. А так, збоку, показують нічого. Стрілки треба розчистити (Стельмах, II, 1962, 367).
7. Вузький довгий мис, що утворюється при злитті двох річок, а також піщана коса, намита прибоями.
Станіславська коса заходить далеко в море і кінчається там тоненькою пісковою стрілкою (Мас., Роман.., 1970, 188).
Значення в інших словниках
- стрілка — стрі́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- стрілка — див. СТРІЛА; (вказівна, на стовпі) знак, дороговказ; (цибулі) пагін, цибук; (у возі) Д. дишель; (залізнична) роз'їзд, (для злуки колій) перемикачка. Словник синонімів Караванського
- стрілка — див. стебло Словник синонімів Вусика
- стрілка — 1. (годинника) вказівка 2. це до лука Словник чужослів Павло Штепа
- стрілка — СТРІ́ЛКА, и, ж. 1. Зменш. до стріла́ 1. Хлопчик якийсь із луком та із стрілкою націлявся з-за рожевих кущів (Марко Вовчок); На широкому й високому чолі неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки: то чорніли тонкі довгі брови (І. Словник української мови у 20 томах
- стрілка — И, ж. 1. Зустріч, побачення. Також див. стріла. 2. З'ясування стосунків. ◇ Переводити стрілки — перекладати відповідальність. А чого ти на мене стрілки переводиш? Твоя робота — от і відповідай. Словник сучасного українського сленгу
- стрілка — (-и) ж. 1. крим., мол. Зустріч, побачення з кимсь. Я сидів у ресторані готелю "Росія", де призначив Ібрагімові "стрілку" <...> (В. Шкляр, Елементал). БСРЖ, 569. Словник жарґонної лексики української мови
- стрілка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до стріла 1). Як стрілка бігти — дуже швидко, стрімко бігти, мчати і т. ін. 2》 Тонка вузька пластинка з загостреним кінцем, яка обертається на осі та показує час, напрям і т. ін. на шкалі вимірювальних приладів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрілка — Побутова назва світлої поздовжньої плями на лобі коня. Універсальний словник-енциклопедія
- стрілка — СТРІ́ЛКА (безлисте тонке стебло рослини з суцвіттям угорі); ЦИБУ́К розм., ЦИБО́К розм. (стрілка цибулі). Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками, готова скоро заколоситися, котилася вдалечінь до далекого обрію (Г. Коцюба). Словник синонімів української мови
- стрілка — Стрі́лка, -лки, -лці; стрі́лки́, -ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стрілка — Стрілка, -ки ж. 1) ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. І. 9. стрілка-пірка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294. 2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.). Словник української мови Грінченка