1. Словник жарґонної лексики української мови

стрілка

(-и) ж.

1. крим., мол. Зустріч, побачення з кимсь. Я сидів у ресторані готелю "Росія", де призначив Ібрагімові "стрілку" <...> (В. Шкляр, Елементал). БСРЖ, 569.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрілка — стрі́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стрілка — див. СТРІЛА; (вказівна, на стовпі) знак, дороговказ; (цибулі) пагін, цибук; (у возі) Д. дишель; (залізнична) роз'їзд, (для злуки колій) перемикачка. Словник синонімів Караванського
  3. стрілка — див. стебло Словник синонімів Вусика
  4. стрілка — 1. (годинника) вказівка 2. це до лука Словник чужослів Павло Штепа
  5. стрілка — СТРІ́ЛКА, и, ж. 1. Зменш. до стріла́ 1. Хлопчик якийсь із луком та із стрілкою націлявся з-за рожевих кущів (Марко Вовчок); На широкому й високому чолі неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки: то чорніли тонкі довгі брови (І. Словник української мови у 20 томах
  6. стрілка — И, ж. 1. Зустріч, побачення. Також див. стріла. 2. З'ясування стосунків. ◇ Переводити стрілки — перекладати відповідальність. А чого ти на мене стрілки переводиш? Твоя робота — от і відповідай. Словник сучасного українського сленгу
  7. стрілка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до стріла 1). Як стрілка бігти — дуже швидко, стрімко бігти, мчати і т. ін. 2》 Тонка вузька пластинка з загостреним кінцем, яка обертається на осі та показує час, напрям і т. ін. на шкалі вимірювальних приладів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. стрілка — Побутова назва світлої поздовжньої плями на лобі коня. Універсальний словник-енциклопедія
  9. стрілка — СТРІ́ЛКА (безлисте тонке стебло рослини з суцвіттям угорі); ЦИБУ́К розм., ЦИБО́К розм. (стрілка цибулі). Озима пшениця, густа та листата, стеблина в стеблину, з набубнявілими вже стрілками, готова скоро заколоситися, котилася вдалечінь до далекого обрію (Г. Коцюба). Словник синонімів української мови
  10. стрілка — Стрі́лка, -лки, -лці; стрі́лки́, -ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. стрілка — СТРІ́ЛКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до стріла́ 1. Хлопчик якийсь із луком та із стрілкою націлявся з-за рожевих кущів (Вовчок, І, 1955, 145); На широкому й високому чолі неначе бігли дві довгі чорні темні стрілки: то чорніли тонкі довгі брови (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. стрілка — Стрілка, -ки ж. 1) ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. І. 9. стрілка-пірка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294. 2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.). Словник української мови Грінченка