стрімголов
СТРІ́МГОЛО́В, присл.
1. Дуже швидко, прожогом.
Розвідники, вішаючи на груди автомати, стрімголов кинулися до коней (О. Гончар);
– Це він! Шевченко! – раптом вигукнув Лазаревський і стрімголов вибіг з кімнати (З. Тулуб);
Вибігши стрімголов на другий поверх, Твердило гайнув по світлицях (А. Хижняк).
2. Вниз головою, сторч головою.
Чорні потвори [дельфіни] .. виплигують з глибини, перекидаються в повітрі, стрімголов пірнають в море, і знов виринають, щоб наново розпочати веселі грища (М. Коцюбинський);
Шуліка стрімголов падав униз, над самою землею схопив ховраха (Н. Рибак);
Юра встигає тільки роззявити рота, хапцем вхопити повітря – і падає вниз, стрімголов, у безодню (Ю. Смолич);
Соколи вилазили на стрімкий, високий берег і скакали стрімголов у воду, не розбиваючи собі, притім нічого (О. Маковей);
* Образно. Тася стрімголов кинулась у примхливе й кипуче життя, яке стає основою існування багатьох недалекоглядних жінок (Л. Дмитерко).
Значення в інших словниках
- стрімголов — стрі́мголо́в прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- стрімголов — пр., прожогом, стрілою, кулею, навально, рвучко, сов. стрімко, (падати) каменем, д. суньголов; (пірнати) сторчголов, сторч головою; п! НАОСЛІП. Словник синонімів Караванського
- стрімголов — див. сторчма Словник синонімів Вусика
- стрімголов — 1. прожогом, прожога, спрожога, спрожогу, спрожогом, відрухово, навальне, опукою, посмиком, шарпко, швидко, див. враз, екстрено, мигом, скоро 2. коміть головою, стовбула, суньголов, сторчголов, сторчака, сторчма, сторчки, сторч Словник чужослів Павло Штепа
- стрімголов — присл. 1》 Дуже швидко, прожогом. 2》 Вниз головою, сторч головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрімголов — СТОРЧ (униз головою), СТОРЧАКА́, СТОРЧГОЛІ́В, СТОРЧГОЛО́В, СТРІМГОЛО́В, СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОВБУЛА́ розм., ШКЕРЕБЕРТЬ розм. З цієї кручі хлопці, як купалися, стрибали сторч головою (Б. Словник синонімів української мови
- стрімголов — Стрі́мголо́в, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стрімголов — СТРІМГОЛО́В, присл. 1. Дуже швидко, прожогом. Розвідники, вішаючи на груди автомати, стрімголов кинулися до коней (Гончар, III, 1959, 436); — Це він! Шевченко! — раптом вигукнув Лазаревський і стрімголов вибіг з кімнати (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
- стрімголов — Стрімголов нар. Стремглавъ, опрометью. Стрімголов було кидається з хати. МВ. І. 46. Крикнула хозяйка з ляку, та стрімголов на двір. Рудч. Ск. II. 59. Словник української мови Грінченка