стріляючий
СТРІЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.
Який стріляє (див. стріля́ти 1, 3–5, 7, 9).
Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів – стріляючих лижників (з газ.);
На узбережжі Середземного моря росте цікава рослина – так званий стріляючий огірок. Щоб забезпечити собі якнайбільше “життєвого простору”, він вистрілює своє насіння у різні боки (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стріляючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до стріляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стріляючий — СТРІЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стріля́ти 1, 3-5, 7, 9. Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів — стріляючих лижників (Веч. Київ, 26. Словник української мови в 11 томах