стріляючий
СТРІЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стріля́ти 1, 3-5, 7, 9.
Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів — стріляючих лижників (Веч. Київ, 26.I 1974, 3);
На узбережжі Середземного моря росте цікава рослина — так званий стріляючий огірок. Щоб забезпечити собі якнайбільше «життєвого простору», він вистрілює своє насіння у різні боки (Наука.., 7, 1966, 24).
Стріля́ючий біль — сильний біль, що час від часу раптово виникає в попереку при захворюваннях м’язів і нервів; простріл; люмбаго.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стріляючий — СТРІЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який стріляє (див. стріля́ти 1, 3–5, 7, 9). Поблизу Мінська прокладено трасу й зведено комплекс споруд для змагань біатлоністів – стріляючих лижників (з газ. Словник української мови у 20 томах
- стріляючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до стріляти. Великий тлумачний словник сучасної мови