1. Словник української мови у 20 томах

стукання

СТУ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією.

Мене збудило сильне стукання до дверей (І. Франко);

Самотній дідусь прислухається до стукання дощу (М. Рильський);

Чути вибухи бомб, несамовите стукання зеніток (Л. Первомайський);

Вона підсувалась до нього, ніжно обіймала, схиляла йому на груди свою голову .. і, затаївши дух, слухала стукання його серця... (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стукання — сту́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. стукання — -я, с. Дія за знач. стукати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стукання — Сту́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. стукання — СТУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією. Мене збудило сильне стукання до дверей (Фр., IV, 1950, 290); — Де ж оце у вражого сина ділись музики та танці? — спитав... Словник української мови в 11 томах
  5. стукання — Стукання, -ня с. Стучаніе. Словник української мови Грінченка