1. Словник української мови у 20 томах

стьобонути

СТЬОБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., розм.

Підсил. до стьобну́ти.

Зломивши дубчика з кущів, Щоб півня добре стьобонути, Перехрестивсь він та й побрів Швиденько – скарба роздобути (Я. Щоголів);

В яру було затишно і пахло снігом, але коли вибралися на гору, стьобонув вітер (Григорій Тютюнник);

Він припав до ручок кулемета і їх чергою смерті стьобонув... (В. Сосюра);

* У порівн. Шафорост урвав її: – Про ліс хай постачальники дбають. І зненацька, наче стьобонув: – Та й не суньте носа не в своє діло! (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стьобонути — стьобону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. стьобонути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  3. стьобонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до стьобнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стьобонути — СТЬОБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до стьобну́ти. Зломивши дубчика з кущів, Щоб півня добре стьобонути. Перехрестивсь він та й побрів Швиденько — скарба роздобути (Щог. Словник української мови в 11 томах
  5. стьобонути — Стьобонути, -ну, -неш гл. Сильно хлеснуть (кнутомъ, прутомъ); вообще сильно ударить. Як стьобоне змія по в'язах, так і одлетіла голова. Грин. II. 349. Словник української мови Грінченка