стікати

СТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕКТИ́, стечу́, стече́ш; мин. ч. стік, стекла́, ло́; док.

1. Текти вниз (про рідину).

І ніхто їх [померлих] не ховає, Сліз не проливає; Лиш роса з дубів поволі Жалібно стікає (С. Руданський);

Піт заливав йому очі, стікав градом по бороді, падав додолу (Панас Мирний);

Старий витягає з води вудочку .. По ній стікає крапельками вода (В. Гжицький);

Замрячив дрібний дощик .. З усіх гілочок, листків, хвоїнок стікали дрібні краплини (О. Іваненко);

* Образно. Від брів до підборіддя стікала по обличчі нервова блідість (Григорій Тютюнник);

// Переміщатися вниз (про повітря і т. ін.).

Охолоджене повітря стікає вниз [по схилах гір] і заміняється теплішим (з наук. літ.);

// Витікати, виливатися.

З напівзгаслого ока у баби стікала сльоза (М. Коцюбинський);

[Єнджиховський (копає Шеремет):] Скільки крові стекло – і не здох (Мирослав Ірчан);

// розм. Втрачати вміст рідини.

Як добрий став – риба буде; а стече став – болото буде (Номис);

// Сипатися, падати безперервним потоком (про сипкі речовини).

З коша блідим струмком стікає борошно (І. Кириленко);

// перен. Проходити, минати (про час).

Стечуть роки – зима прийде незвана Спинити рух думок (М. Стельмах).

2. тільки недок. Текти, протікати, спускаючись звідки-небудь (про річку, струмок і т. ін.).

Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Панас Мирний);

Я родився в болгарськім селі, Там, де Іскор стікає з гори (П. Воронько);

З поля стікали в яр десятки струмків і струмочків (О. Донченко);

Ріка, стікаючи з більш високого місця, врізується в гірські породи, розмиває їх і зносить вниз по течії (з навч. літ.);

* Образно. Чорна з мідним відтінком коса .. стікала, як струмок смоли, їй на спину (О. Копиленко).

3. Розплавляючись, танучи і т. ін. зверху, з країв, покриватися патьоками, струменями речовини, що тече.

Стікає лойова свічка, надворі починає сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з паном (О. Іваненко);

Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич);

// Рясно вкриватися (виділеним із себе потом, милом і т. ін.).

Брязкіт заліза й гамір людей не давали Ісен-Джанові ввійти в роль. Він крутився, відсахувався .. і стікав потом (Іван Ле);

Утомився кінь, голову понурив, милом стікає (М. Стельмах).

4. Посилено рости і ненормально розвиватися внаслідок затінення (про рослини).

– На полях буряк стікає (С. Олійник);

Треба було швидко розібрати букети, щоб буряки не стекли (з наук. літ.);

// Зменшуватися в об'ємі, вазі внаслідок надмірної зволоженості в період достигання (про зерно).

– Видно, дощі захопили [пшеницю], як красувалася: стекла! Сказано: зерно, як мачина... (Панас Мирний).

5. заст. Вистачати.

– А що, братця, .. якби ми Грицькові та пособили? .. – Розумна твоя рада .. Та чи стече ж у нас на теє грошей? (Б. Грінченко).

6. рідко. Зливатися в одне ціле.

Брехуни умруть, а правда з віку в вік стече в один акорд (П. Тичина).