стікати
СТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕКТИ́, стечу́, стече́ш; мин. ч. стік, стекла́, ло́; док.
1. Текти вниз (про рідину).
І ніхто їх [померлих] не ховає, Сліз не проливає; Лиш роса з дубів поволі Жалібно стікає (Рудан., Тв., 1956, 77);
Піт заливав йому очі, стікав градом по бороді, падав додолу (Мирний, І, 1954, 304);
Старий витягає з води вудочку.. По ній стікає крапельками вода (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 7);
Замрячив дрібний дощик.. З усіх гілочок, листків, хвоїнок стікали дрібні краплини (Ів., Опов.., 1949, 204);
*Образно. Від брів до підборіддя стікала по обличчі нервова блідість (Тют., Вир, 1964, 165);
// Переміщатися вниз (про повітря і т. ін.).
Охолоджене повітря стікає вниз [по схилах гір] і заміняється теплішим (Колг. Укр., 2, 1962, 25);
// Витікати, виливатися.
З напівзгаслого ока у баби стікала сльоза (Коцюб., II, 1955, 279);
[Єнджиховський (ко́пає Шеремету):] Скільки крові стекло — і не здох (Ірчан, І, 1958, 84);
// розм. Втрачати вміст рідини.
Як добрий став — риба буде; а стече став — болото буде (Номис, 1864, № 7157);
// Сипатися, падати безперервним потоком (про сипкі речовини).
З коша блідим струмком стікає борошно (Кир., Вибр., 1960, 293);
// перен. Проходити, минати (про час).
Стечуть роки — зима прийде незвана Спинити рух думок (Стельмах, V, 1963, 249).
2. тільки недок. Текти, протікати, спускаючись звідки-небудь (про річку, струмок і т. ін.).
Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245);
Я родився в болгарськім селі, Там, де Іскор стікає з гори (Воронько, Драгі.., 1959, 108);
З поля стікали в яр десятки струмків і струмочків (Донч., VI, 1957, 83);
Ріка, стікаючи з більш високого місця, врізується в гірські породи, розмиває їх і зносить вниз по течії (Фіз. геогр., 5, 1956, 113);
*Образно. Чорна з мідним відтінком коса.. стікала, як струмок смоли, їй на спину (Коп., Навколо полум’я, 1961, 57).
3. Розплавляючись, танучи і т. ін. зверху, з країв, покриватися патьоками, струминками речовини, що тече.
Стікає лойова свічка, надворі починає сіріти, і до будинку пара рисаків підвозить сани з паном (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 50);
Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Смолич, Мир.., 1958, 6);
// Рясно вкриватися (виділеним із себе потом, милом і т. ін.).
Брязкіт заліза й гамір людей не давали Ісен-Джанові ввійти в роль. Він крутився, відсахувався.. і стікав потом (Ле, Міжгір’я, 1953, 154);
Утомився кінь, голову понурив, милом стікає (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 508).
Стіка́ти (стекти́) кро́в’ю див. кров.
4. Посилено рости і ненормально розвиватися внаслідок затінення (про рослини).
— На полях буряк стікає (С. Ол., Вибр., 1959, 277);
Треба було швидко розібрати букети, щоб буряки не стекли (Колг. Укр., 1, 1961, 24);
// Зменшуватися в об’ємі, вазі внаслідок надмірної зволоженості в період достигання (про зерно).
— Видно, дощі захопили [пшеницю], як красувалася: стекла! Сказано: зерно, як мачина… (Мирний, II, 1954, 254).
5. заст. Вистачати.
— А що, братця,.. якби ми Грицькові та пособили?.. — Розумна твоя рада.. Та чи стече ж у нас на теє грошей? (Гр., II, 1963, 352).
6. рідко. Зливатися в одне ціле.
Брехуни умруть, а правда з віку в вік стече в один акорд (Тич., І, 1957, 96).
Значення в інших словниках
- стікати — (про воду) спливати, спадати, збігати, (про кров) сходити (кров'ю). Словник синонімів Полюги
- стікати — стіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- стікати — (вділ) текти; (звідки) витікати, виливатися; (- час) збігати, минати; (кров'ю) спливати, сходити. Словник синонімів Караванського
- стікати — див. лити Словник синонімів Вусика
- стікати — [с'т'ікатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
- стікати — СТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕКТИ́, стечу́, стече́ш; мин. ч. стік, стекла́, ло́; док. 1. Текти вниз (про рідину). І ніхто їх [померлих] не ховає, Сліз не проливає; Лиш роса з дубів поволі Жалібно стікає (С. Словник української мови у 20 томах
- стікати — -аю, -аєш, недок., стекти, стечу, стечеш; мин. ч. стік, стекла, стекло; док. 1》 Текти вниз (про рідину). || Переміщатися вниз (про повітря і т. ін.). || Витікати, виливатися. || розм. Втрачати вміст рідини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стікати — ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ діал., ДІСТАВА́ТИ діал., СТІКА́ТИ діал., СТАВА́ТИСЯ діал., ХАПА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- стікати — Стіка́ти, -ка́ю, -ка́єш; стекти́, стечу́, стече́ш, стечу́ть; стік, стекла́, стекли́; сті́кши; стечи́, стечі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стікати — Стіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. стекти, стечу, -чеш, гл. 1) Стекать, стечь. Як добрий став, — риба буде, а стече, — болото буде. Ном. № 7157. 2) Сдѣлаться тощимъ, захирѣть (о растеніи)? (Пшениця) на вмолот не теє. Словник української мови Грінченка