стікаючий
СТІКА́ЮЧИЙ, а, е.
Який стікає.
Він [рояль] все ще тримавсь на ногах, тільки вив дико, як звір, стікаючий кров'ю (М. Коцюбинський);
Почувся жвавий плюскіт стікаючої води (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стікаючий — СТІКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стіка́ти. Він [рояль] все ще тримавсь на ногах, тільки вив дико, як звір, стікаючий кров’ю (Коцюб., II, 1955, 88); // У знач. прикм. Почувся жвавий плюскіт стікаючої води (Кол., Терен.., 1959, 369). Словник української мови в 11 томах