1. Словник української мови в 11 томах

стікаючий

СТІКА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стіка́ти.

Він [рояль] все ще тримавсь на ногах, тільки вив дико, як звір, стікаючий кров’ю (Коцюб., II, 1955, 88);

// У знач. прикм.

Почувся жвавий плюскіт стікаючої води (Кол., Терен.., 1959, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стікаючий — СТІКА́ЮЧИЙ, а, е. Який стікає. Він [рояль] все ще тримавсь на ногах, тільки вив дико, як звір, стікаючий кров'ю (М. Коцюбинський); Почувся жвавий плюскіт стікаючої води (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах