сувій
СУВІ́Й, во́ю, ч.
1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку.
На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (І. Нечуй-Левицький);
Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик);
* У порівн. Зверху на скриньці, як сувій вати, лежав сніг – насипало вночі (О. Донченко);
// Старовинний рукопис, згорнутий у трубку.
Мартіян бере один із сувоїв, що на столі, і читає уважно (Леся Українка);
// перен. Клуб (диму, пари і т. ін.).
Сувої хмар Заслали небо (М. Рильський);
Пара вихриться стовпами, Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (П. Воронько);
З димарів пухнастими сувоями клубився білий дим (Ю. Збанацький);
// рідко. Сніговий замет.
Сніжок в оченята – І сльози між вій. А він – рученята У білий сувій Запхав і сміється: “Татусю, вода” (П. Воронько);
* У порівн. Млин – цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (І. Муратов);
// рідко. Кільце, петля.
Вона [змія] з укриття вилізе й страшними Сувоями опутає тебе (І. Франко).
2. чого і без дод. Шматок полотна або іншої тканини певної довжини, який зберігають згорнутим у трубку.
[1-а молодиця:] Багато наткала за зиму? [Домаха:] Де там багато, тільки два сувої (М. Кропивницький);
На прилавку, який густим роєм оточили жінки, лежало кілька сувоїв квітчастої шовкової матерії (С. Добровольський);
Стоячи біля скрині, дружина розпустила через плече сувій домашнього, сирового полотна (О. Гончар);
Білила ти сувій в Дніпрі, Де гнувсь на хвилях молодик, І вишивала на зорі Любов'ю милому рушник (М. Стельмах);
* У порівн. Давнє її безталанне життя розгорнулось перед нею, як сувій полотна (І. Нечуй-Левицький).
3. чого, перен. Ланцюг послідовних подій, вражень, думок і т. ін.
Гарячих спогадів сувій Вже серце обгорта (А. Малишко);
Земля розмовляла із ним, широко, на два кінці розмотувала сувій його життя – те, що було, і те, що буде... (М. Стельмах).
4. рідко. Те саме, що паку́нок 1.
Повз неї пройшов у сільраду Юхим Барило, несучи два сувої з одежею, обв'язані мотузками і обкапані сургучними печатками (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- сувій — (пасмо полотна) згорток, рулон, постав, розм. звій, звиток. Словник синонімів Полюги
- сувій — суві́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сувій — Рул|ь|он; (малий) сувійчик, сувертень, суверток, сов. згорток; (полотна) звій; (диму) клуб, стовп; (снігу) замет; (з чим) пакунок; Р. кільце, петля; (життя) П. дорога; (спогадів) ланцюг; сувоїще. Словник синонімів Караванського
- сувій — [сув’ій] -войу, ор. -войеим, м. (на) -войі Орфоепічний словник української мови
- сувій — -вою, ч. 1》 Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. || Старовинний рукопис, згорнутий у трубку. || перен. Клуб (диму, пари і т. ін.). || рідко. Сніговий замет. || рідко. Кільце, петля. 2》 чого і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сувій — Первісна форма рукописної книги — смужка папірусу, пергаменту, паперу, полотна, намотана на паличку, текст уміщено в колонках, назву та прізвище автора вкінці; форма ця використовувалася з IV тисячоліття до н.е., у II — V ст. н.е. її витісняв кодекс. Універсальний словник-енциклопедія
- сувій — ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́К розм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар.. Словник синонімів української мови
- сувій — Суві́й, -во́ю, -во́єві, -во́єм; -во́ї, -во́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сувій — СУВІ́Й, во́ю, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (Н.-Лев., VII, 1966, 12); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Словник української мови в 11 томах