сувій

Значення в інших словниках

1. сувій — суві́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. сувій — Рул|ь|он; (малий) сувійчик, сувертень, суверток, сов. згорток; (полотна) звій; (диму) клуб, стовп; (снігу) замет; (з чим) пакунок; Р. кільце, петля; (життя) П. дорога; (спогадів) ланцюг; сувоїще. Словник синонімів Караванського
3. сувій — [сув’ій] -войу, ор. -войеим, м. (на) -войі Орфоепічний словник української мови
4. сувій — СУВІ́Й, во́ю, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (І. Нечуй-Левицький); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Бедзик); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
5. сувій — -вою, ч. 1》 Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. || Старовинний рукопис, згорнутий у трубку. || перен. Клуб (диму, пари і т. ін.). || рідко. Сніговий замет. || рідко. Кільце, петля. 2》 чого і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сувій — Первісна форма рукописної книги — смужка папірусу, пергаменту, паперу, полотна, намотана на паличку, текст уміщено в колонках, назву та прізвище автора вкінці; форма ця використовувалася з IV тисячоліття до н.е., у II — V ст. н.е. її витісняв кодекс. Універсальний словник-енциклопедія
7. сувій — ВІДРІ́З (кілька метрів тканини), ШМАТО́К, ШМАТ, КУСО́К розм.; СУВІ́Й (який зберігають згорнутим у трубку); КУПО́Н (з наміченими лініями для розкрою). Витяг кілька пар.. Словник синонімів української мови
8. сувій — Суві́й, -во́ю, -во́єві, -во́єм; -во́ї, -во́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сувій — СУВІ́Й, во́ю, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. На стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами та сувоями пергамену (Н.-Лев., VII, 1966, 12); Господар дістав із закапелка за пічкою сувій газет (Д. Словник української мови в 11 томах