суглоб

СУГЛО́Б, а, ч.

Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування.

Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (М. Бажан);

Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (С. Чорнобривець);

Від плечового суглоба гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (О. Довженко);

Для демонстрування зв'язок можна використати, наприклад, суглоби ніг курки або кролика (з навч. літ.);

Характерною особливістю гемофілії є крововиливи у суглоби (з навч. літ.);

* Образно. Паровоз рушив. Вагони захряскотіли залізними суглобами (О. Копиленко).

△ (1) Гомілковосто́пний (голінковосто́пний) сугло́б – зчленування кісток гомілки із стопою.

Гомілковостопний суглоб зміцнений сильними боковими зв'язками, які можуть витримувати значні навантаження (з наук. літ.);

Найчастіше остеоартроз уражає суглоби кисті, а також ті суглоби, на які припадають найбільші навантаження: колінний, кульшовий, голінковостопний (з навч. літ.);

У поєдинку молодіжних команд “Динамо” і “Арсенал” форвард ушкодив гомілковостопний суглоб (з газ.);

(2) Колі́нний сугло́б – суглоб, який з'єднує велику гомілкову і стегнову кістки.

Особливої уваги вимагають до себе колінні, ліктьові і плечові суглоби, оскільки до них найшвидше проникає холодне повітря (з наук.-попул. літ.);

(3) Путови́й сугло́б – суглоб над копитом кінської ноги.

Пораненням у ділянці вінчика та путового суглоба сприяють неправильна постава ніг і надмірна втома коня (з навч. літ.).