1. Орфоепічний словник української мови

суглоб

сугло́б

[суглоб]

-ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суглоб — сугло́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. суглоб — СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (М. Бажан); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (С. Словник української мови у 20 томах
  3. суглоб — -а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини та хребетних тварин; місце такого зчленування. Колінний суглоб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. суглоб — Рухоме з'єднання двох або кількох кісток, охоплене суглобовою сумкою; поверхні суглобів покриті хрящем, суглобова порожнина наповнена синовіальною — змащуючою — рідиною. Універсальний словник-енциклопедія
  5. суглоб — СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Бажан, Вибр., 1940, 162); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах