суглоб
СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування.
Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (Бажан, Вибр., 1940, 162);
Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (Чорн., Визвол. земля, 1950, 209);
Від плечового суглоба гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж., І, 1958, 319);
Для демонстрування зв’язок можна використати, наприклад, суглоби ніг курки або кролика (Метод. викл. анат.., 1955, 63);
*Образно. Паровоз рушив. Вагони захряскотіли залізними суглобами (Коп., Навколо полум’я, 1961, 130).
∆ Колі́нний сугло́б див. колі́нний.
◊ Перемива́ти (переми́ти) до сугло́бів див. перемива́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суглоб — сугло́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- суглоб — [суглоб] -ба, м. (на) -б'і, мн. -бие, -б'іў Орфоепічний словник української мови
- суглоб — СУГЛО́Б, а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини й хребетних тварин; місце такого зчленування. Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг (М. Бажан); Іван стиснув кулаки. Вони хруснули в суглобах (С. Словник української мови у 20 томах
- суглоб — -а, ч. Рухоме зчленування кісток скелета у людини та хребетних тварин; місце такого зчленування. Колінний суглоб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суглоб — Рухоме з'єднання двох або кількох кісток, охоплене суглобовою сумкою; поверхні суглобів покриті хрящем, суглобова порожнина наповнена синовіальною — змащуючою — рідиною. Універсальний словник-енциклопедія