1. Словник української мови у 20 томах

султанич

СУЛТА́НИЧ, а, ч., розм.

Син султана.

Султанич блазнював по кафеджіях, на вулицях і в циганських притонах, поки Амурат замкнув його у в'язницю, щоб не плюгавив султанського роду (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. султанич — султа́нич іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. султанич — -а, ч., розм. Син султана. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. султанич — СУЛТА́НИЧ, а, ч., розм. Син султана. Словник української мови в 11 томах
  4. султанич — Султанич, -ча м. Сынъ султана. К. ПС. 68. Словник української мови Грінченка