сум'яття

СУМ'ЯТТЯ́, я́, с.

1. Безладний рух, метушня.

Вийняв я з брички апарат .. і тільки нап'явся чорним сукном, аби навести на танцююче коло об'єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух, якесь сум'яття (М. Коцюбинський);

Гізела орієнтувалася в сум'ятті танцювального залу напрочуд добре (П. Загребельний);

* Образно. Глянув [Боровий] на небо. Там було якесь сум'яття. Кудись поспішали низькі димчасті хмари (Я. Гримайло);

// Загальна розгубленість, паніка, викликані чим-небудь; замішання.

[Полковник:] Хапайте її! Держіть! (Сум'яття. Ліда кидає офіцерам стільця під ноги і тікає) (І. Кочерга);

Сподіваючись, що Войнаральському в сум'ятті вдасться виплигнути з карети, сміливці проїхали ще кількасот метрів і перед самим селом змушені були повернути назад (М. Олійник).

2. Хвилювання; неспокій, тривога.

Владислав Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його – сум'яття, в голові – безладне клуботання думок (І. Волошин);

Загрозливий царський указ, Павло знає, принесе сум'яття на село (К. Гордієнко);

Не хустинка привела Орисю в сум'яття, а спогад, зв'язаний із нею (Григорій Тютюнник);

// Збентеження, ніяковість.

– У мене до тебе велике прохання, – стискаючи пальці однієї руки другою, сказав Сергій .. Михайло мовчки чекав, дивуючись з сум'яття юнака (О. Копиленко).