сундучок

СУНДУЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до сунду́к.

На дерев'яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (В. Гжицький);

// Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін.

Холодними вулицями Харкова йде юнак .. У руках саморобний сундучок з пожитками й книжками (І. Цюпа);

Залишив [Ягнич] поки що на судні, в каюті у земляка-старпома, тільки боцманський свій сундучок, свідомо пішов на таку хитрість: хай буде зачіпка ще раз вернутись сюди, може, таки до того часу схаменуться, одумаються! (О. Гончар).