сундучок
СУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сунду́к.
На дерев’яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 350);
// Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін.
Холодними вулицями Харкова йде юнак.. У руках саморобний сундучок з пожитками й книжками (Цюпа, Краяни, 1971, 265).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сундучок — сундучо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сундучок — СУНДУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сунду́к. На дерев'яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (В. Гжицький); // Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- сундучок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до сундук. || Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови