сутужно
СУТУ́ЖНО, присл.
1. Присл. до суту́жний.
Передсвятковий час пройшов дуже сутужно і втомно для мене (Леся Українка);
Спочатку спільна праця йшла сутужно (з наук.-попул. літ.).
2. у знач. пред., кому і без дод. Важко через складні обставини, великі труднощі; скрутно.
Берись дружно, не буде сутужно (прислів'я);
Сутужно зараз людям. Коні на війну пішли, а котрі залишилися в людей, так повиздихали (П. Кочура);
– З землею сутужно: що тих п'ятдесят вісім десятин на сорок три душі (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сутужно — суту́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сутужно — присл. 1》 Присл. до сутужний. 2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Тяжко через складні обставини, великі труднощі; скрутно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутужно — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Словник синонімів української мови
- сутужно — СУТУ́ЖНО, присл. 1. Присл. до суту́жний. Передсвятковий час пройшов дуже сутужно і втомно для мене (Л. Укр., V, 1956, 304); Спочатку спільна праця йшла сутужно (Наука.., 10, 1967, 49). 2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Словник української мови в 11 томах
- сутужно — Сутужно нар. Трудно, тяжело. Тепер на дрова стало дуже сутужно. Черк. у. Словник української мови Грінченка