сутулий
СУТУ́ЛИЙ, а, е.
Із трохи згорбленою спиною і висунутими наперед плечима (про людину, постать).
Високий, сутулий, у брезентовому плащі, він ходив із сажнем по полю (Григорій Тютюнник);
Спустілим скотним двором мовчазно прочвалало двоє літніх людей – жінка і сутулий чолов'яга в потертій шкіряній тужурці (І. Волошин);
Кузьмін дивився на його сутулу, зовсім висохлу постать (Ю. Збанацький);
* Образно. Село .. поволеньки підіймається до того пагорба, на якому гне старі плечі сутула, з замшілими притворами церква запорозького типу (М. Стельмах);
// у знач. ім. суту́лий, лого, ч.; суту́ла, лої, ж. Людина, яка має трохи згорблену спину і висунуті наперед плечі.
– Отут би нам, Митю, попрацювати. Хоч з тиждень, – сказав сутулий (М. Олійник);
// Трохи згорблений (про спину), висунутий наперед (про плечі).
Завадкова вийшла, не прощаючись. У неї були довгі чоловічі стопи і сутула, наче у вантажника, спина (Ірина Вільде);
Сутулі плечі Євганова горбатяться над столом. Світло з-під абажурчика падає йому на обличчя (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- сутулий — суту́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- сутулий — моск. горбуватий горбуватий Словник чужослів Павло Штепа
- сутулий — -а, -е. Із трохи згорбленою спиною і висунутими наперед плечима (про людину, постать). || у знач. ім. сутулий, -лого, ч.; сутула, -лої, ж. Людина, яка має трохи згорблену спину і висунуті наперед плечі. || Трохи згорблений (про спину), висунутий наперед (про плечі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутулий — СУТУ́ЛИЙ, а, е. Із трохи згорбленою спиною і висунутими наперед плечима (про людину, постать). Високий, сутулий, у брезентовому плащі, він ходив із сажнем по полю (Тют. Словник української мови в 11 томах