сутулити
СУТУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого, що.
1. Горбити (спину), висувати наперед (плечі).
Руки тримав [Роман Петрович] у кишенях штанів, а широкі плечі сутулив так, наче було йому холодно (В. Козаченко).
2. Робити сутулим, гнути (від важкої праці, хвороби, переживання і т. ін.).
Роки й поневіряння трохи сутулили ставну колись постать Гринюка, зате ж збагачували життєвий його досвід (Іван Ле);
Тиша осідала судді на плечі, сутулила їх, в душу напливала холодна студінь, крижанила серце (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сутулити — суту́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сутулити — -лю, -лиш, недок., перех. 1》 Горбити (спину), висувати наперед (плечі). 2》 тільки 3 ос. Робити сутулим, гнути (про тяжку працю, хворобу, переживання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутулити — СУТУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. 1. Горбити (спину), висувати наперед (плечі). Руки тримав [Роман Петрович] у кишенях штанів, а широкі плечі сутулив так, наче було йому холодно (Коз., Сальвія, 1959, 53). 2. тільки 3 ос. Словник української мови в 11 томах