1. Словник української мови в 11 томах

сутулити

СУТУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.

1. Горбити (спину), висувати наперед (плечі).

Руки тримав [Роман Петрович] у кишенях штанів, а широкі плечі сутулив так, наче було йому холодно (Коз., Сальвія, 1959, 53).

2. тільки 3 ос. Робити сутулим, гнути (про важку працю, хворобу, переживання і т. ін.).

Роки й поневіряння трохи сутулили ставну колись постать Гринюка, зате ж збагачували життєвий його досвід (Ле, Опов. та нариси, 1950, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сутулити — суту́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сутулити — СУТУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого, що. 1. Горбити (спину), висувати наперед (плечі). Руки тримав [Роман Петрович] у кишенях штанів, а широкі плечі сутулив так, наче було йому холодно (В. Козаченко). Словник української мови у 20 томах
  3. сутулити — -лю, -лиш, недок., перех. 1》 Горбити (спину), висувати наперед (плечі). 2》 тільки 3 ос. Робити сутулим, гнути (про тяжку працю, хворобу, переживання і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови