сутулитися
СУТУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.
1. Ставати сутулим або триматися сутуло; горбитися.
Ольга Карлівна сутулилася, хоч і намагалась триматися рівно, як колись (Коп., Тв., 1955, 396);
Дорош, сутулячись, ходив із кутка в куток (Тют., Вир, 1964, 165);
За танками, сутулячись, висипали табуни есесівців (Гончар, III, 1959, 371);
*Образно. Вийшла [Христина] на подвір’я, де пахло свіжообструганим деревом, прив’ялою корою і соняшниками, що в передосінніх думах сутулились над тином (Стельмах, І, 1962, 605).
2. Гнутися від важкої праці, переживань і т. ін.
Христина мимоволі випросталася: соняшники нагадали, що й вона в гризоті почала сутулитись (Стельмах, І, 1962, 605);
На кругловидому Галиному обличчі відбилась тривога. Вона сутулилася, ніби несла щось важке на своїх, по-дитячому вузеньких, плечах (Хижняк, Тамара, 1959, 59).
3. Щулитися (від холоду, болю, страху і т. ін.).
Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (Трубл., І, 1955, 116);
Виють вночі наполохані собаки. Аж моторошно од них. Мимоволі сутуляться плечі (Головко, Вибр., 1936, 431).
Значення в інших словниках
- сутулитися — суту́литися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сутулитися — СУТУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Ставати сутулим або триматися сутуло; горбитися. Ольга Карлівна сутулилася, хоч і намагалась триматися рівно, як колись (О. Словник української мови у 20 томах
- сутулитися — -люся, -лишся, недок. 1》 Ставати сутулим або триматися сутуло; горбитися. 2》 Гнутися від тяжкої праці, переживань і т. ін. 3》 Щулитися (від холоду, болю і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сутулитися — СУТУ́ЛИТИСЯ (про людину — триматися сутуло, висуваючи наперед плечі; про спину — трохи згинатися), ГО́РБИТИСЯ, ГОРБА́ТИТИСЯ розм. Йому ніколи не доводилось говорити на зборах. Сутулячись і червоніючи, він встав (Ю. Словник синонімів української мови