сущий
СУ́ЩИЙ, а, е.
1. книжн., заст. Який існує, є в наявності.
Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору, обіцяючи спокій і затишок всім сущим там (А. Іщук);
Отче наш, Тарасе всемогущий, Що створив нас генієм своїм, на моїй землі, як правда, сущий, Б'ющий у неправду, наче грім (Д. Павличко).
2. у знач. ім. су́ще, щого, с., книжн. Те, що існує; буття.
Сонце .. випромінює величезну кількість енергії, яка дає життя усьому сущому на Землі (з наук.-попул. літ.);
Сонце вбирало квітчастий зелений степ у тисячі принадних радісних барв, благословляючи все суще і живе (Я. Качура).
3. розм. Справжній, дійсний, істинний.
– З моєю мамою трудно поєднатись, та ще й згодитись в поглядах, – це суща правда! (І. Нечуй-Левицький);
– Вони, паніматка, на сідлі сущий запорожець... (Д. Мордовець);
– На пенсію? Але, скажіть, чому? Лише тому, що часом крутить ногу? Дрібниця суща. Нутрощі в порядку. Здоров'я ще – ого! не позичать (О. Підсуха).
І́стинна (свята́, су́ща, чи́ста, чисті́сінька, щи́ра, су́та) пра́вда див. пра́вда.
◇ (1) Всяк су́щий – кожен.
Цілі покоління виросли .. в атмосфері дружби й поваги до всяк сущих народів на землі (Б. Олійник);
[Малахій:] – Не розпізнали й не визнали, дарма що я –показав ознаки й клейноди свої, що про них оповістив у першім декреті і що по них мене мусить впізнати всяк сущий на Україні (М. Куліш).
Значення в інших словниках
- сущий — су́щий прикметник Орфографічний словник української мови
- сущий — Справжній, істинний, дійсний, сутий, (рід) сов. існуючий, п! НАЯВНИЙ Словник синонімів Караванського
- сущий — -а, -е. 1》 книжн. Який існує, є в наявності. 2》 у знач. ім. суще, -щого, с., книжн. Те, що існує; буття. 3》 розм. Справжній, дійсний, істинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сущий — ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Словник синонімів української мови
- сущий — Су́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сущий — СУ́ЩИЙ, а, с. 1. книжн., заст. Який існує, є в наявності. Вітчизна в нас одна. Всяк сущий в ній язик Під сонцем Партії здобув свою свободу (Рильський, III, 1961, 233); Серпневий вечір похапцем огортав сутінками мальовничу панораму поміщицького двору... Словник української мови в 11 томах
- сущий — Сущий, -а, -е = сутий 1. Новомлинка (горілка) — води половинка, а коропська — суща. О. 1861. X. 37. Словник української мови Грінченка