1. Словник української мови у 20 томах

схвалювати

СХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХВАЛИ́ТИ, схвалю́, схва́лиш, док., що.

Вважати добрими, правильними чиї-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.; давати позитивну оцінку чомусь, хвалити щось.

В душі мати не схвалювала доччиного вибору, але й не наважувалася її розраджувати (С. Чорнобривець);

[Прокіп:] Мої бочки славляться на весь район. Всі баби схвалюють (О. Корнійчук);

Цієї пісні не співали тут ще ні разу, тому Павло мимоволі глянув на Чугая – чи схвалить він його вибір (І. Багмут);

Столяр Яків схвалив думку хлопця. Але порадив не тримати в таємниці (Ю. Яновський);

Технічна рада ствердила Павлові розрахунки. В центральному управлінні теж схвалили їх (Ю. Мушкетик);

– Діло кажеш, Романе, – схвалив Звенигора. – Працюватимемо тільки вночі (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схвалювати — (позитивно ставитись до кого-, чого-небудь) підтримувати, (повністю схвалюючи) благословляти, (владно) санкціонувати, (без вникання в суть) підтакувати, (з підлабузництвом) підспівувати. Словник синонімів Полюги
  2. схвалювати — схва́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. схвалювати — (ідеї) підтримувати (плян) затверджувати, санкціонувати, (ви бір) хвалити, п! ПОТАКУВАТИ Словник синонімів Караванського
  4. схвалювати — [схвал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. схвалювати — -юю, -юєш, недок., схвалити, схвалю, схвалиш, док., перех. Вважати вірними, правильними чиї-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.; давати позитивну оцінку чомусь, хвалити щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. схвалювати — ПОГО́ДЖУВАТИСЯ з ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИ кому, ПРИТА́КУВАТИ кому, ПІДТА́КУВАТИ кому, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) кому, розм., ПІДДА́КУВАТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  7. схвалювати — СХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХВАЛИ́ТИ, схвалю́, схва́лиш, док., перех. Вважати добрими, правильними чиї-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.; давати позитивну оцінку чомусь, хвалити щось. Словник української мови в 11 томах