східці

СХІ́ДЦІ, ів, мн. (одн. схі́дець, дця, ч.).

1. Горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись.

Посідали [Женя і Ярошенко] на трухлявому східці на сходах (С. Васильченко);

З тої ж ночі почались допити. З льоху чув Давид: сидів на верхнім східці біля дверей (А. Головко);

Переступивши в темряві кілька кам'яних східців, що вели вниз, він відчинив важкі набряклі двері (С. Скляренко);

Стали підніматися крутими сходами. З кожним східцем грім канонади наростав, наче вони входили в грозову тучу (О. Гончар);

* У порівн. Од самого палацу гори неначе спадали наниз до Сули невеличкими поламаними крутими горбами, неначе східцями (І. Нечуй-Левицький).

2. тільки мн. Те саме, що схо́ди² 1.

Ззаду на могилу провадять дерев'яні східці (М. Коцюбинський);

Він чув кроки по східцях, нагорі і навіть зовсім близько коло себе (О. Іваненко);

Гомонить тітка Катерина, присівши поруч з дівчатами на східцях вагончика (О. Гончар).

3. перен., рідко. Те саме, що щабе́ль.

Сталася одна подія, котра ніби поставила їх на новий східець життя (О. Гуреїв).

◇ (1) Ієрархі́чні схі́дці (схо́динки, щаблі́) – те саме, що ієра́рхія 1.

Курси стенографії та машинопису вона днями закінчила .. Тепер службова кваліфікація її вельми підвищилась, і вона могла б мріяти за поступування на ієрархічних щаблях (В. Підмогильний).