сьорбнути
СЬОРБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., чого і без дод., розм.
Однокр. до сьо́рба́ти.
– Чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени... (А. Тесленко);
Під час вечері Мишуця налаштовував радіоприймача, .. дав повну потужність і, нашвидку сьорбнувши галушок, став танцювати з усіма по черзі дівчатами-колгоспницями (Ю. Яновський);
Артем смачно сьорбнув із ложки .. і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (А. Головко);
У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні [малечі] сьорбне дуже або засміється – трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Григорій Тютюнник);
// З'їсти невелику кількість рідкої страви.
Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала, маму, сьорбнула й сама кілька ложок (М. Коцюбинський);
Горпина мовчки присіла до свекра і сьорбнула ложку-другу борщу (Панас Мирний);
Сахно слухняно взяла чашку з бульйоном і сьорбнула дві ложечки (Ю. Смолич);
// Випити невелику кількість чогось.
[Ничипір:] І не пив же багато!.. Дві чарки тілько й сьорбнув, а памороки так забило (М. Кропивницький);
Солонина енергічно [енергійно] замішав чай, сьорбнув кілька разів і одсунув од себе склянку (М. Коцюбинський);
Невольник не втерпів і, одходячи до дверей, сьорбнув трошки вина з кубка, і на дверях покотився мертвий (І. Нечуй-Левицький);
Ледве сьорбнув [Семен] кілька крапель води (Іван Ле);
Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув язиком об піднебіння (Ф. Бурлака);
Він присів на руду, розв'язав свій вузлик з шматком хліба та оселедцем і пообідав, а тоді сьорбнув з долоні води – близько з породи просочувалась (Г. Коцюба);
Швидкі й плечисті, виходять з теплушки сини при зброї, з котелками в руці – де б його чайку сьорбнути? (А. Малишко).
(1) Сьорбну́ти пові́тря – глибоко втягти, ковтнути повітря.
– Хто тебе просив..! – гримнув на нього Ярослав. – В звичку вже заходить, – сьорбнув ніздрями прохолодного лісового повітря Ситник (П. Загребельний).
◇ Ви́пити (ковтну́ти, сьорбну́ти, хильну́ти) [бага́то, чима́ло і т. ін.] ли́ха (го́ря, го́ренька і т. ін.) див. випива́ти;
(2) Сьо́рбну́ти соло́ного – зазнати великих випробувань, незгод, злигоднів і т. ін.
– Мені, товаришу майор, рано довелося сьорбнути солоного (Яків Баш).
Значення в інших словниках
- сьорбнути — сьорбну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- сьорбнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до сьорбати. || З'їсти яку-небудь кількість рідкої страви. || Випити яку-небудь кількість чогось. Сьорбнути повітря — глибоко втягти, ковтнути повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сьорбнути — сьорбну́ти ли́ха (го́ря). Перенести чимало труднощів; набідуватися. Хай уже бавиться (Світлана) тією кокардою, коли не знає, скільки лиха сьорбнув із-за неї Валерик (О. Гончар); Багато горя сьорбнули Твердохліб і Ольга (А. Хижняк). сьорбну́ти го́ренька. Фразеологічний словник української мови
- сьорбнути — СЬО́РБАТИ (набираючи ложкою, їсти рідку страву, видаючи певні звуки), ХЛЕБТА́ТИ (ХЛЕПТА́ТИ рідше) розм., ХЛИСТА́ТИ розм. — Док.: сьорбну́ти, сьорбону́ти підсил. хлебну́ти, хлебону́ти підсил. хлепну́ти, хлисну́ти. Словник синонімів української мови
- сьорбнути — Сьо́рбну́ти, -ну́, -не́ш, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сьорбнути — СЬОРБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до сьо́рбати. — Чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени… (Тесл. Словник української мови в 11 томах
- сьорбнути — Сьорбнути, сьорбонути, -ну, -неш гл. Хлебнуть. Сьорбне, чоловік чарку — як ісказиться. Ном. № 11469. Словник української мови Грінченка