сьорбати
СЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, недок., що і без дод., розм.
1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою.
Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис);
Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку, обводячи інколи оком світлицю (М. Коцюбинський);
Ще не кипів куліш, і, дожидаючи, поки він звариться, всі [козаки] поважно сьорбали захалявними ложками з іншого казанка (О. Ільченко);
// Їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки.
Сьорбав [Андрій] юшку так голосно, наче хотів заглушити жінчине голосіння (М. Коцюбинський);
Мовчить [Тарас] та сьорбає з ложки, аж луна йде (С. Васильченко);
Їв він якось особливо, зовсім не сьорбаючи з ложки (І. Цюпа).
2. Пити, перев. видаючи при цьому характерні звуки.
Вона швидко сьорбала його [чай], не даючи спочинку, а то зразу ухопила стакан і вихилила до дна (Панас Мирний);
Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже .. молоко (О. Гончар).
(1) Сьо́рба́ти но́сом – з шумом утягувати носом повітря, щоб затримати виділення слизу.
◇ (2) Несо́лоно сьо́рба́вши, зі сл. іти, піти і под. – без результату, без досягнення успіху.
Тепер, коли небезпека була позаду, Ананію здавалося, що не так уже й страшно було. Не рискувавши [ризикувавши], підем несолоно сьорбавши... (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- сьорбати — сьо́рба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сьорбати — (рідку страву) їсти, хлептати; док. СЬОРБНУТИ, (лиха) зазнати. Словник синонімів Караванського
- сьорбати — див. їсти; хлебтати Словник синонімів Вусика
- сьорбати — сьорбаю, сьорбаєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1》 Їсти рідку страву, набираючи ложкою. || Їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки. Несолоно сьорбавши — не досягнувши чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сьорбати — несо́лоно сьорба́вши, зі сл. іти́, піти́ і под. Без результату, без досягнення успіху. Тепер, коли небезпека була позаду, Ананію здавалося, що не так уже й страшно було. Не рискувавши (ризикувавши), підем несолоно сьорбавши… (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
- сьорбати — ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- сьорбати — Сьо́рбати, -баю, -баєш, -бають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сьорбати — СЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис, 1864, № 11997); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку... Словник української мови в 11 томах
- сьорбати — Сьорбати, -баю, -єш гл. Хлебать. Сьорбай юшку, на дні рибка єсть. Ном. № 1200. Словник української мови Грінченка