1. Словник української мови в 11 томах

сьорбати

СЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, недок., перех. і без додатка, розм.

1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою.

Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис, 1864, № 11997);

Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку, обводячи інколи оком світлицю (Коцюб., II, 1955, 367);

Ще не кипів куліш, і, дожидаючи, поки він звариться, всі [козаки] поважно сьорбали захалявними ложками з іншого казанка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 65);

// Їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки.

Сьорбав [Андрій] юшку так голосно, наче хотів заглушити жінчине голосіння (Коцюб., II, 1955, 22);

Мовчить [Тарас] та сьорбає з ложки, аж луна йде (Вас., Вибр., 1954, 157);

Їв він якось особливо, зовсім не сьорбаючи з ложки (Цюпа, Три явори, 1958, 7).

Несо́лоно сьо́рба́вши — не досягнувши чого-небудь.

Тепер, коли небезпека була позаду, Ананію здавалося, що не так уже й страшно було. Не рискувавши, підеш несолоно сьорбавши… (Ю. Янов., І, 1954, 141);

Сьо́рба́ти но́сом — з шумом утягувати носом повітря, щоб затримати виділення слизу.

2. Пити, перев. видаючи при цьому характерні звуки.

Вона швидко сьорбала його [чай], не даючи спочинку, а то зразу ухопила стакан і вихилила до дна (Мирний, III, 1954, 278);

Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже.. молоко (Гончар, III, 1959, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сьорбати — сьо́рба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сьорбати — (рідку страву) їсти, хлептати; док. СЬОРБНУТИ, (лиха) зазнати. Словник синонімів Караванського
  3. сьорбати — див. їсти; хлебтати Словник синонімів Вусика
  4. сьорбати — СЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, недок., що і без дод., розм. 1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку... Словник української мови у 20 томах
  5. сьорбати — сьорбаю, сьорбаєш, недок., перех. і без додатка, розм. 1》 Їсти рідку страву, набираючи ложкою. || Їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки. Несолоно сьорбавши — не досягнувши чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сьорбати — несо́лоно сьорба́вши, зі сл. іти́, піти́ і под. Без результату, без досягнення успіху. Тепер, коли небезпека була позаду, Ананію здавалося, що не так уже й страшно було. Не рискувавши (ризикувавши), підем несолоно сьорбавши… (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
  7. сьорбати — ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. сьорбати — Сьо́рбати, -баю, -баєш, -бають Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сьорбати — Сьорбати, -баю, -єш гл. Хлебать. Сьорбай юшку, на дні рибка єсть. Ном. № 1200. Словник української мови Грінченка