сьорбання
СЬО́РБА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. сьо́рба́ти і звуки, утворювані цією дією.
Усі їли мовчки, тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі, може, вже тиждень не їли гарячої страви (І. Нечуй-Левицький);
Далі він бачить, як усі прийнялися снідати, пересипаючи сьорбання юшки веселою жартівливою розмовою (Панас Мирний);
Знову до вух долетіло і наче кольнуло барабанну перетинку неймовірне сьорбання (О. Копиленко);
Хтось, поглянувши на теє сьорбання [козаків], не міг би й подумати, що в казанку – звичайнісінька сивушна горілка (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сьорбання — сьо́рба́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- сьорбання — -я, с., розм. Дія за знач. сьорбати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сьорбання — СЬО́РБА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. сьо́рба́ти і звуки, утворювані цією дією. Усі їли мовчки, тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі, може, вже тиждень не їли гарячої страви (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах