сік

СІК, со́ку, ч.

1. Рідина, що міститься в клітинах, тканинах і порожнинах рослинних та тваринних організмів.

Любо .. глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (М. Коцюбинський);

Прийшла до берези, сік точиться, пити хочу, та й не п'ю (Ганна Барвінок);

Од соків потріскалися дині, Ряботіють густо кавуни (М. Стельмах);

Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка, молодесенька, тендітна, ще не налита густим соком (Григорій Тютюнник);

* Образно. Минуло все! Жар [кохання] знищив силу тіла І соки мислі висушив.., пусто так любов минула (І. Франко);

* У порівн. Так любов до тебе всю мене проймає, як вино водицю, пахощі живицю, мов солодкий сік, що наскрізь проникає (Леся Українка);

* Образно. * У порівн. Сади Абхазії, ви знов переді мною! Пливуть тумани з гір; зоря, як сік гранат [гранатів] (В. Сосюра);

// Напій з такої рідини, вигот. з ягід, фруктів, овочів і т. ін.

Яблука, призначені для переробки на соки треба знімати з дерев цілком стиглими, коли вони мають вже приємний смак і аромат (при побурілому насінні), але ще тверді і соковиті (з наук. літ.);

Томатний сік;

// перен. Енергія, сили, які затрачають у праці або під час якої-небудь діяльності.

Не забудьте ж діток Ви тоді убогих, .. Що для вас, панята, Віддали всі соки (П. Грабовський);

// перен. Те, що збагачує кого-, що-небудь, наснажує, надихає.

Драматургія Корнійчука, проза Яновського, Гончара, Стельмаха, поезія Тичини, Малишка, Воронька весь час живляться соками народного слова (М. Рильський).

2. Рідина, яку виробляють залози травних органів, сприяючи травленню.

Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, під впливом якого їжа починає перетравлюватись (з навч. літ.);

Коли наближається година, в яку звичайно дитина обідає, то у неї з'являється відчуття апетиту, починають виділятися травні соки (з навч. літ.).

3. Волога та поживні речовини, що містяться в ґрунті і живлять рослинні організми.

Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша .. Рослини бояться навіть тягти сік з землі, пити холодну росу (М. Коцюбинський);

Усе, що сік землі ввібрало, її добро, її тепло, – В щедроті, в зелені буяло, Пагіння вгору підіймало, Колосся й листя налило (А. Малишко);

Люди пораділи: по дощах хліба одволожило, стеблина потягла соки (К. Гордієнко).

△ (1) Шлунко́вий сік – прозора безбарвна рідина, яку виробляють залози слизової оболонки шлунка;

(2) Кишкови́й сік, анат. – секрет залоз тонкого й товстовго відділів кишківника – безколірна або жовтувата рідина з лужною реакцією, з клубочками слизу та злущеними клітинами епітелію.

У дорослої людини виділяється 2–3 літри кишкового соку за добу (з наук.-попул. літ.).

◇ Вари́тися у вла́сному соку́ див. вари́тися;

Вида́влювати (вижима́ти, витяга́ти і т. ін.) / ви́давити (ви́жати, ви́тягнути і т. ін.) [всі] со́ки див. вида́влювати;

(3) Виїда́ти усі́ со́ки (д) див. вида́влювати;

Висиса́ти (висмо́ктувати, витяга́ти, випива́ти) / ви́ссати (ви́смоктати, ви́тягти, ви́пити) [всю] кров (си́лу, [всі] си́ли (со́ки)) див. висиса́ти;

(4) В са́мому соку́; са́ме в соку́ – у розквіті фізичних сил.

Хлопець я був якраз в самому соку, важкуватий, щось вісімдесят з зайвиною кілограмів... (В. Логвиненко);

– А то таку панянку десь підхопив, що не йому, старому б, залицятися. – Молоду, гожу? – скрикнув Місяць. – Саме в соку (Панас Мирний);

Набира́ти со́ку див. набира́ти;

Налива́тися / нали́тися со́ком (со́ками) див. налива́тися.