сільський
СІЛЬСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до село́ 1.
Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (І. Франко);
Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам... (Панас Мирний);
// Який міститься на території села.
Виїздили ми зранку на машині, .. обідали в маленькому сільському ресторанчику (Ю. Яновський);
Як прижмуриш очі, так ніби не сільський ставок перед собою бачиш, а море (Остап Вишня);
– Нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами. Чуєте? – говорив Щорс, стоячи на сільській площі (О. Довженко);
// Який відбувається у селі.
Їздив [Кармель] по сільських ярмарках, по хуторах (Марко Вовчок);
Ні, не соромиться він свого батька, і якщо на сільських храмах хто-небудь з незнайомих часом запитає його, чий він, то хлопець з зухвалою гордістю відповідає, що він син Яреська Матвія (О. Гончар);
// Який живе, працює у селі.
Сільські діти давненько перестали заглядати у пущу (Марко Вовчок);
Тільки й бажав [Грицько], щоб швидше стати на місце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сільським громадянином (Панас Мирний);
// у знач. ім. сільські́, ки́х, мн. (одн. сільськи́й, ко́го, ч.; сільська́, ко́ї, ж.). Ті, що живуть у селі.;
// Власт. селу, жителям села.
Сільська краса, чесність, навіть дикість, – все подобалось Ястшембському в Василині (І. Нечуй-Левицький);
Весь уклад сільського життя наближається до умов міста (з публіц. літ.);
Сільські звичаї;
// Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням села.
Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (І. Нечуй-Левицький);
Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний).
2. Який міститься поза межами міста, передмістя; не міський.
Сільська місцевість;
// Власт. не міській місцевості.
Набираюсь сил од природи, од сільського повітря (М. Коцюбинський).
3. рідко. Те саме, що сільськогоспода́рський 3.
Росія – країна широчезна і переважно селянська, сільська (М. Драгоманов).
Значення в інших словниках
- сільський — сільськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- сільський — СІЛЬСЬКИЙ – СЕЛЯНСЬКИЙ Сільський. Прикм. від село. Селянський. Прикм. від селянин. Літературне слововживання
- сільський — з. хуторний, (пейзаж) не міський, (збір) селянський, (- країну) аґрарний, сільсько-господарський, не індустріяльний. Словник синонімів Караванського
- сільський — див. селянин; селянський Словник синонімів Вусика
- сільський — [с'іл'с'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- сільський — -а, -е. 1》 Прикм. до село 1). || Який міститься на території села. || Який відбувається у селі. || Який живе, працює у селі. || у знач. ім. сільські, -ких, мн. (одн. сільський, -кого, ч.; сільська, -кої, ж.). Ті, що живуть у селі. || Власт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сільський — Сільськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сільський — СІЛЬСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до село́ 1. Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Фр., IV, 1950, 30); Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам… (Мирний, І, 1949, 215)... Словник української мови в 11 томах
- сільський — Сільський, -а, -е Сельскій. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1313. Словник української мови Грінченка