сільський

СІЛЬСЬКИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до село́ 1.

Петро Гарасимів учащав три роки до сільської школи і скінчив її (Фр., IV, 1950, 30);

Розказував [Максим] про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам… (Мирний, І, 1949, 215);

// Який міститься на території села.

Виїздили ми зранку на машині,.. обідали в маленькому сільському ресторанчику (Ю. Янов., II, 1958, 88);

Як прижмуриш очі, так ніби не сільський ставок перед собою бачиш, а море (Вишня, І, 1956, 346);

— Нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами. Чуєте? — говорив Щорс, стоячи на сільській площі (Довж., І, 1958, 158);

// Який відбувається у селі.

Їздив [Кармель] по сільських ярмарках, по хуторах (Вовчок, І, 1955, 347);

Ні, не соромиться він свого батька, і якщо на сільських храмах хто-небудь з незнайомих часом запитає його, чий він, то хлопець з зухвалою гордістю відповідає, що він син Яреська Матвія (Гончар, І, 1959, 7);

// Який живе, працює у селі.

Сільські діти давненько перестали заглядати у пущу (Вовчок, VI, 1956, 301);

Тільки й бажав [Грицько], щоб швидше стати на місце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сільським громадянином (Мирний, І, 1949, 172);

// у знач. ім. сільські́, ки́х, мн. (одн. сільськи́й, ко́го, ч.; сільська́, ко́ї, ж.). Ті, що живуть у селі;

// Власт. селу, жителям села.

Сільська краса, чесність, навіть дикість,— все подобалось Ястшембському в Василині (Н.-Лев., II, 1956, 59);

Весь уклад сільського життя наближається до умов міста (Ком. Укр., 6, 1975, 33);

Сільські звичаї;

// Пов’язаний з управлінням і самоврядуванням села.

Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев., II, 1956, 202);

Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Мирний, IV, 1955, 351).

∆ Сільська́ общи́на, іст.— форма громадських відносин, що виникла в процесі розпаду первісного родового ладу.

Родова община змінювалась [на початку І тисячоліття до н. е.] сусідською, або сільською общиною, яка складалась з дрібних власників-селян, господарство яких було засноване на їх особистій праці (Іст. СРСР, І, 1957, 12);

Сільська́ Ра́да — місцевий виборний орган державної влади на селі.

Після коротенького обіду він послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук’яновичу негайно треба з’явиться в сільську Раду» (Тют., Вир, 1964, 151);

Вникаючи в колгоспні справи, сільська Рада не випускає з поля зору роботу соціально-культурних закладів, торгово-побутових підприємств (Хлібороб Укр., 6, 1971, 33).

2. Який міститься поза межами міста, передмістя; не міський.

Сільська місцевість;

// Власт. не міській місцевості.

Набираюсь сил од природи, од сільського повітря (Коцюб., III, 1955, 310).

3. рідко. Те саме, що сільськогоспода́рський 3.

Росія — країна широчезна і переважно селянська, сільська (Драг., І, 1970, 255).

∆ Сільське́ господа́рство — галузь народного господарства, що охоплює різні види рослинництва, тваринництва.

Енергійне впровадження досягнень хімічної науки є однією з вирішальних умов піднесення сільського господарства, зростання добробуту радянського народу (Наука.., 11, 1958, 38);

Співробітник Міністерства сільського господарства зоотехнік Сагайдак уже кілька годин сидів за столом, приводячи до ладу свої нотатки (Добр., Тече річка.., 1961, 3).