сіни

СІ́НИ, не́й, мн.

Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини.

Ми ввійшли в сіни. По один бік сіней були одчинені двері в чималеньку пекарню, по другий бік – була невеличка світлиця (І. Нечуй-Левицький);

Через сіни, у своїй хаті коло розчиненого вікна сидить Василь (Панас Мирний);

В сінях зачувся гомін, в хату увійшов Сергій і ще хтось у довгому чорному пальті (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіни — -ней, мн. Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить будинок, хату на дві половини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сіни — Сі́ни, сіне́й, сі́ням, сі́ньми Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. сіни — Сі́ни: — передпокій, ґанок [52] Словник з творів Івана Франка
  4. сіни — СІ́НИ, не́й, мн. Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ганком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини. Ми ввійшли в сіни. Словник української мови в 11 томах
  5. сіни — Розташоване між житловими кімнатами вхідне приміщення, яке зв'язано з тамбуром, ґанком або сходами. Архітектура і монументальне мистецтво
  6. сіни — див. притвор Словник церковно-обрядової термінології
  7. сіни — сі́ни множинний іменник Орфографічний словник української мови
  8. сіни — Сі́ни, -ней ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Мет. 10. ум. сі́нці, сі́нечки. Словник української мови Грінченка