сіни
СІ́НИ, не́й, мн.
Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини.
Ми ввійшли в сіни. По один бік сіней були одчинені двері в чималеньку пекарню, по другий бік – була невеличка світлиця (І. Нечуй-Левицький);
Через сіни, у своїй хаті коло розчиненого вікна сидить Василь (Панас Мирний);
В сінях зачувся гомін, в хату увійшов Сергій і ще хтось у довгому чорному пальті (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сіни — Сі́ни: — передпокій, ґанок [52] Словник з творів Івана Франка
- сіни — сі́ни множинний іменник Орфографічний словник української мови
- сіни — див. притвор Словник церковно-обрядової термінології
- сіни — -ней, мн. Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить будинок, хату на дві половини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сіни — Сі́ни, сіне́й, сі́ням, сі́ньми Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сіни — СІ́НИ, не́й, мн. Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з’єднує жиле приміщення з ганком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини. Ми ввійшли в сіни. Словник української мови в 11 томах
- сіни — Розташоване між житловими кімнатами вхідне приміщення, яке зв'язано з тамбуром, ґанком або сходами. Архітектура і монументальне мистецтво
- сіни — Сі́ни, -ней ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Мет. 10. ум. сі́нці, сі́нечки. Словник української мови Грінченка